Обов’язкова частка у спадщині: роз’яснення Мін’юсту та судова практика

Обов’язкова частка у спадщині — це гарантована законом частина майна для окремих категорій спадкоємців, яка надається незалежно від змісту заповіту. Мін’юст роз’яснив, кому вона належить, як визначається її розмір і коли можливо обмеження чи усунення від спадкування.

Що таке обов’язкова частка у спадщині

Відповідно до ст. 1241 ЦК України, певні особи мають право на частину спадщини попри заповіт. Нотаріус при посвідченні заповіту зобов’язаний роз’яснити ці положення (Наказ Мін’юсту №296/5), а при видачі свідоцтва — перевірити коло осіб із правом на обов’язкову частку (ст. 69 Закону «Про нотаріат»).

Хто має право на обов’язкову частку

• Малолітні, неповнолітні та повнолітні непрацездатні діти спадкодавця;
• Непрацездатна вдова (вдівець);
• Непрацездатні батьки.

Ці спадкоємці отримують половину тієї частки, яка належала б їм за законом. Усиновлені діти прирівнюються до родичів за походженням і також мають право (ст. 1260 ЦК).

Розмір і порядок визначення обов’язкової частки

Розмір залежить від усього складу спадщини й кількості спадкоємців. До обов’язкової частки зараховується вартість речей звичайної домашньої обстановки, заповідальний відказ та інші активи, що перейшли спадкоємцю (ч. 2 ст. 1241 ЦК). Суд може її зменшити з урахуванням стосунків зі спадкодавцем та інших істотних обставин.

Судова практика та прийняття спадщини

Пленум ВСУ (Постанова №7 від 30.05.2008) роз’яснив: при визначенні обов’язкової частки враховується увесь склад спадщини (вклади, речі, майнові права, відкази). Той, хто проживав зі спадкодавцем на день смерті, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо не відмовився. Хто не проживав — подає заяву у встановлений строк.

Відмова від обов’язкової частки

Спадкоємець може відмовитись шляхом подання нотаріусу заяви про ознайомлення зі змістом заповіту та ст. 1241 ЦК і небажання претендувати на частку. Обмеження, встановлені в заповіті, діють лише щодо тієї частини спадщини, що перевищує обов’язкову частку (ч. 3 ст. 1241 ЦК).

Коли право може бути втрачено (усунення від спадкування)

За ст. 1224 ЦК України особу можуть усунути від спадкування (у т.ч. з правом на обов’язкову частку), якщо встановлено, що вона:

• Умисно позбавила життя спадкодавця/спадкоємця або вчиняла замах;
• Перешкоджала складанню, зміні чи скасуванню заповіту;
• Ухилялась від обов’язку утримувати спадкодавця (встановлює суд);
• Є батьком/матір’ю, позбавленими батьківських прав (якщо права не поновлені);
• Перебувала в недійсному шлюбі (з урахуванням винятків суд може визнати право).

Як уникнути спорів щодо спадщини

• Складіть заповіт із урахуванням кола осіб, що мають право на обов’язкову частку;
• Попередньо оцініть склад спадщини та можливі частки спадкоємців;
• Фіксуйте факти утримання/догляду та інші істотні обставини;
• Звертайтесь до юриста на етапі планування спадкування або одразу після відкриття спадщини.